середа, 12 червня 2013 р.

З ЩОДЕННИКА СТАЛКЕРА: ПОХІД В ЗОНУ ВІДЧУЖЕННЯ


Вражаючу екскурсію по зоні відчуження проведе нам один блогер-сталкер. Почне він розповідь про збори до пішого переходу через зону до Прип'яті.



 Територія колишньої військової частини, на території, якій базувався зенітно-ракетний полк.

Цього разу я був нелегалом, тобто я йшов туди на свій острах і ризик. У мене був провідник - тру сталкер, на рахунку, якого не один десяток нелегальних походів у зону. Спочатку планувалося, що зі мною поїде ще 4 людини, але як звичайно буває на заваді стають побутові проблеми, тому в Київ я поїхав один. Вже там я зустрівся з провідником і ми вирушили в похід.
 Зараз тут практично нічого не залишилося. Останки техніки, гаражі, казарми і ангар, в якому зберігалися ракети.

Окремо потрібно розповісти про рюкзак. Ще вдома після того як я зібрав все необхідне, зваживши рюкзак, я зрозумів, що далеко з ним не піду. Він важив 19 кг. Після цього я виклав половину їжі та одягу. Вдалося знизити вагу до 15 кг. Коли я приїхав до Києва, я спеціально пішов до хостелу пішки 2 км.

 Дійшовши до хостелу я викинув залишки тушонки, одяг, снікерси, спальник і сухе пальне. У підсумку в похід я пішов в одному комплекті одягу, маючи при собі 3 комплекти змінної нижньої білизни, 2 пари взуття (черевики і кросівки), мінімум їжі, ліхтарик, ніж і камеру з об'єктивами. Вагу вдалося знизити до 12 кг, більше викидати було нічого.

Зустрівшись рано вранці з провідником ми вирушили на автовокзал, звідки на маршрутці доїхали до села N, де пересіли на таксі і доїхали до межі «зони».

 Пролізли через колючку і через поле побігли в ліс. Далі нам належало дістатися до військової частини, де можна було перепочити в очікуванні темряви. Продираючись через ліс ми проклинали мошок і комарів. Цих тварюк було стільки, що це просто жесть. Ніякі репеленти не допомагали. Ефект від них тривав протягом хвилин 15. Вони залітали в очі, ніс і вуха. Комахи були самою обтяжуючою обставиною за весь похід.
 Діставшись до військової частини у нас було попереду 6-ть годин відпочинку, перед заключним марш-кидком по темряві до Прип'яті. Але замість того, щоб поспати, позасмагати, весь цей час я відмахувався від комарів і мошок.
 Територія військової частини не така й велика. Раніше до неї вела дорога через ліс, але зараз вона повністю заросла.
 У свій час ця військова частина захищала станцію і ЗОРЛС "Дуга", але після аварії на ЧЕАС її евакуювали однією з перших.
 Більше про цю військову частину нічого розповісти не можу. Інформації немає.


 Тут, як втім і скрізь побували "металісти", вони видерли проводку. На території зони діють як офіційні збирачі металу, так і чорні "металісти".

З настання темряви ми вирушили в дорогу. Не буду описувати як ми йшли 10 км по дорозі постійно ховаючись у канавах і кущах від проїжджаючих автомобілів, скажу те що в місто ми прийшли в 00:30. У місті, в одному покинутому будинку, в одній покинутій, але досить затишній квартирі нас чекали дві дівчини. Вони самі дійшли до міста і жили там вже 3 дні.
 Діставшись до квартири ми насамперед випили напевно по літру води, тому що свої запаси скінчилися давно, а вода була тільки в місті.
 Залишок ночі ми ділилися з дівчатами враженнями про дорогу. А о 4 годині ранку пішли на дах зустрічати світанок.











 Світанки і заходи в Прип'яті просто шикарні. Попереду у мене у мене ще 3 світанки.

 Зустрівши світанок і трохи поспавши, я вирішив подивитися квартири мертвого міста. Адже саме в квартирах було справжнє життя і в одну мить колись затишні квартирки перетворилися на нікому не потрібні бетонні коробки. Практично всі квартири представляють із себе жалюгідне видовище - постаралися металісти. Зрізаючи батареї вони просто викидали їх з вікон, не завжди переймаючись відкриванням останніх. Саме тому в багатьох квартира вибиті вікна.



 У багатьох під'їздах можна помітить збиті бетонні козирки - це наслідки падаючих з вікон батарей.



 Природа дуже швидко відвойовує свої території. Колись чисте місто, гордість СРСР зараз повністю перетворилось на хащі. Дуже багато моху і плюща.
 Практично на кожній парадній можна зустріти таку табличку.
 Часто можна зустріти табличку зі списком мешканців.
 Таке відчуття, що знаходишся на знімальному майданчику Сайлент хілл.


 Мох навіть на сходах.
 Фарба скрізь облупилася і потріскалася.
 У квартирах ситуація нітрохи не краще. Вивернуті шафи, вибиті двері, відклеїні шпалери створюють атмосферу повного забуття.


 У багатьох квартирах я помічав, що наскрізна дверь між кімнатами або забита, або заставлена ​​шафою.

Подекуди батареї ще збереглися.

У багатьох квартирах можна знайти піаніно. Всі піаніно виробництва Чернігівського заводу.

 Вибиті шибки - звичайне явище.
 Все, що залишилося від кухні.
 Іноді птахи залітають в розбиті вікна, а вибратися вже не можуть. Так і гинуть.




 Окремо хочу звернути вашу увагу на ванну, яка виступає на 15 сантиметрів в дверному отворі. Це не поодинокий випадок.
 Як можна було так проектувати квартири?!
 Свідоцтво про розірвання шлюбу. На звороті записка - "Не забудь поїсти, посмаж яєчню. Я пішла до тітки Ірі".
 Дуже багато листів.





 Практично ціла пачка какао.
 Пляшка з під мінералки.

На першому поверсі одного з під'їздів я виявив офіс страхової фірми.
 Всі приміщення завалені паперами, бланками і календарями.



 Ліфтова.

Немає коментарів:

Дописати коментар